Н. Й. Романюк, Р. Вісла Сільське підприємництво в Україні (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)

DOI: 10.20535/2307-5244.52.2021.236152

Житомирський національний агроекологічний університет
(Житомир, Україна)

Ягеллонський університет у Кракові (Польща)

У статті за матеріалами Правобережної України досліджено роль сіль-
ського підприємництва як важливого чинника прискорення соціально-еко-
номічної модернізації 1861–1914 рр.
Методологія дослідження базується на принципах історизму, всебічно-
сті, багатофакторності та міждисциплінарності. Причиново-наслідкові
складові сільського підприємництва в контексті глибинних перетворень
1861–1914 рр. розглядались як комплексні, зумовлені історичною логікою.
Наукова новизна. На основі неопублікованих джерел та наявної істо-
ріографічної бази доведено, що у Київській, Подільській та Волинській губ.
у досліджуваний період склалися передумови для розвитку приватної ініці-
ативи, поширювалися ринкові відносини та сільське підприємництво; по-
казано участь сільських підприємців у соціально-економічній модернізації
регіону, особливості їх діяльності, форми ефективного господарювання,
найприбутковіші галузі в досліджуваних губерніях.
Висновки. Під впливом реформ 1860–1870-х рр., особливо скасування крі-
пацтва та столипінської аграрної реформи, саме сільські підприємці у Київ-
ській, Подільській і Волинській губ., використовуючи природно-кліматичні
умови краю, земельні ресурси, корисні копалини, деревину, підприємницькій
хист і капітал, знайшли шляхи й методи збільшення обсягів виробництва на
селі, прибуткового господарювання. Основою економічного розвитку Київської,
Подільської і Волинської губ. було землеволодіння підприємливих поміщиків
і заможних селян, які застосовували найвигідніші види господарської діяль-
ності — вирощування зернових культур, цукрових буряків, картоплі, хмелю
та їх переробку на власних підприємствах якомога ближче до сировинних
ресурсів. Найвигіднішими галузями були цукрова, винокурна та борошно-
мельна. Продукція цих галузей становила найбільшу частину в загальному
обсязі промислового виробництва. А виробництво цукру наприкінці XIX ст.
становило більше від половини загального фабрично-заводського виробни-
цтва. Регіон, у який входили досліджувані губернії, став потужним виробни-
ком і експортером цукру на закордонні ринки. Зразки багатопрофільної під-
приємницької діяльності — Терещенків, Ханенків, Симиренків, Бобринських,
Потоцьких, Браницьких, Сангушків, Бродських, Ярошинських та багатьох
інших господарів можуть служити прикладом і для сучасних підприємців.
Позитивно вплинула на подальший розвиток сільського господарства, про-
мисловості, торгівлі й підприємницької діяльності інтеграція в систему
економічних відносин губерній Правобережжя поляків, євреїв, німців, чехів.

Ключові слова: підприємництво, модернізація, сільське господарство,
промисловість, прибуток.

Опубліковано у Сторінки Історії №52. Додати до закладок постійне посилання.