Н. Г. Стоколос, Р. М. Шеретюк БОТАНІЧНІ САДИ РИМО-КАТОЛИЦЬКОГО ОРДЕНУ ПІАРІВ ЯК СКЛАДОВА КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОГО ПРОСТОРУ ВОЛИНІ (ХVІІІ — ПЕРША ТРЕТИНА ХІХ СТ.)

DOI: 10.20535/2307-5244.51.2020.220175

Національний університет «Острозька академія»

Рівненський державний гуманітарний університет

У статті досліджено обставини екзистенції шкільних ботанічних садів
римо-католицького ордену піарів, що функціонували на Волині у ХVІІІ — пер-
шій третині ХІХ ст. З’ясовано, що вони заклали підвалини до становлення
садово-паркового мистецтва краю, бо найдавнішим ботанічним садом в
Україні був саме сад при Любешівському піарському колегіумі, заснований
1730 р. Ці окультурені природні зони стали місцем інтелектуальних, нау-
ково-дослідницьких, експериментальних, навчальних, а також господар-
ських занять. Підсумовано, що скасування піарських навчальних закладів як
один із виявів реакції російського самодержавства на польське повстання
1830–1831 рр. призвело до поступового занепаду і, зрештою, нищення їхніх
шкільних ботанічних садів.

Ключові слова: орден піарів, Волинь, шкільний ботанічний сад, оранжерея, екзотичні рослини, садово-паркове мистецтво.

Опубліковано у Сторінки Історії №51. Додати до закладок постійне посилання.