DOI: 10.20535/2307-5244.50.2020.210119
Київський університет імені Бориса Грінченка
У статті висвітлюються обставини становлення й розвитку військової археології як галузі історичного знання у ХІХ на початку ХХ ст. на території України, яка входила до складу Російської імперії. Встановлено що об’єктом військово-археологічних досліджень стали фортифікаційні споруди, місця битв, військові поховання, озброєння й амуніція. Зазначається, що у цей період розпочалася інституціоналізація військової археології шляхом організації спеціалізованих наукових товариств, друкованих видань, музеїв. Вказано, що військово-археологічні дослідження здійснювалися як вченими-професіоналами, так і аматорами, які цікавилися старожитностями, зокрема й тими що походили із середовища офіцерської інтелігенції російської імперської армії.
Ключові слова: військова історія, військова археологія, фортифікаційні споруди, місця битв, озброєння, амуніція.
