Мінець Ю. О. СЛОВО УСНЕ, СЛОВО ПИСЬМОВЕ І VISA VERSA: ДО ПИТАННЯ ПРО ВЗАЄМОДІЮ У РАННЬОМУ СЕРЕДНЬОВІЧЧІ

Усна та письмова сфери функціонування слова в ранньохристиянській літературі були щільно пов’язані; їх взаємовплив мав велике значення. В середньовічній культурі і літературі усний текст міг неодноразово трансформуватися в письмовий,а письмовий в усний; більше того,це може трапитися неодноразово. Принципи їх взаємодії проаналізовані на конкретному прикладі: головне джерело цієї статті є Лавсаїк, написаний близько 420 року Палладієм, єпископом Єленопольським.

Oral and written spheres of word function in Early Christian literature were closely connected; their mutual influence had important significance. In medieval culture and literature an oral text frequently turned into a written one, and written turned into oral; moreover, it could happen several times. The principles of their interaction are analyzed in the particular case study: the main source of the current work is the Lausiac History, written about 420 A.D. by Palladius, the bishop of Helenopolis.

27_21_Minec

Опубліковано у Архів номерів, Сторінки Історії №27. Додати до закладок постійне посилання.